«Я вірю в перемогу здорового глузду над гідрою цієї системи», – Сергій Архангельський (ВІДЕО)

Тисячі людей долучилися до Революції Гідності, щоб відстояти своє право жити у європейській державі. Українці, в тому числі й багато житомирян, вийшли на Майдани, щоб відстояти свої переконання та висловити незгоду з ганемним напрямком тодішньої правлячої верхівки. Але ніхто не міг уявити, що вулиці Києва окропляться кров’ю сотень невинних українців.

З того часу чимало змінилося. Нова влада розпочала ряд реформ та обрала європейський вектор. Та чи відбулися ті зміни, заради яких сотні тисяч людей стояли на барикадах, а зараз продовжують відвойовувати незалежність своєї країни? Про це та інше журналісти «ЖИТОМИР.Life» поспілкувалися з учасником революції, добровольцем, кіборгом, житомирським військовим медиком – Сергієм Архангельським.

Пане Сергію, що змусило Вас вийти на Майдан та підтримати революцію?

 «Я вийшов на Майдан лише для того, щоб наша країна змінилася. Взагалі першими на Майдан, ще 21 листопада, вийшли студенти. До революції я приєднався 24, але всіляко їх підтримував. Тоді було щось таке неймовірне. Був зрив народу, можна сказати був зрив Нації. Кожен бачив якусь свою мету в плані зміни в державі. І всі побачили, що ми можемо щось змінити в країні і дійсно прагнемо цих змін. Не зважаючи на те чи то на фронті, чи в мирному житті, пріоритети не змінюються».

З того часу пройшло вже понад 4 роки. Що на Вашу думку змінилося в країні на краще, а що залишилося незмінним?

«Якщо подивитися на ці чотири роки які минули і порівняти їх з попередньою владою, то багато хвороб на жаль перейшло на сьогоденну владу. Але я думаю це також можна буде подолати. З часом. Не одразу. Але до цього є прагнення і безумовно позитивні зміни. Але деякі дії урядовців та високопосадовців цього не підтверджують. Ми піднялися у 2013 році проти корупції. На жаль вона не подолана, а як на мене, то вона ще більше заплутала нас. Звісно є поодинокі спалахи спротиву, але на сьогоднішній день я дивлюся це схоже на якісь ігри. Це не та боротьба з корупцією, якою вона мала б бути насправді. На превеликий жаль, це вселяє в людей безнадію. Тобто, ми боролися, а нічого не вийшло. Ці не кращі за попередніх. І люди приходять до висновку, що ми тут нічого не зробимо. Маємо залишати межі цієї країни».

Що на Вашу думку необхідно зробити, щоб зміни все ж таки відбулися?

«Якщо в головах залишається ця каша, іншими словами цей вінегрет – нічого путнього з цього не буде. Має бути більш чітка позиція, яка має пройти через голови і серця кожного, хто живе в цій країні. Тоді дійсно буде толк. Але я все таки вірю в перемогу здорового глузду над гідрою цієї системи. Цю систему обов’язково треба ламати. Вона не здатна принести нічого корисного ні суспільству, ні самій системі. Адже система, яка гниє з середини не здатна на якісь позитивні рухи в майбутнє. Все в руках молодих. Вони мають прагнути того, щоб жити в кращій країні. Замість них цього ніхто не зробить. Я не впевнений, що усі пропустять це через себе. Тому постійне нагадування просто необхідне».