У житомирському дитячому театрі “ДУМКА” людно, адже діти активно готуються до участі у Всеукраїнському театральному фестивалі  “Березневі сходинки”. Маленькі актори викладаються на повну. На сцені оживає справжня українська історія. Персонажі, яких грають юні житомиряни, помирають за свої переконання та свободу думки та слова. Проте закінчується вистава зовсім не трагічно.

За словами режисера, завдяки виставі, діти намагаються донести до загалу проблему, яка вже не один рік є в Україні. За допомогою сатиричних та навіть трагічних елементів, діти показують проблеми українського суспільства.

“Цього року ми вирішили показати те, що відбувається в країні. Показати наскільки є безвідповідальними люди сучасності. Люди звикли жалітись і нічого не робити. Ми вирішили через таку важку тему трішки мабуть посміятись з цього. Досить продаватись за копійки. Досить продавати свій голос. Досить жити обіцянками. Доки сам щось не зробиш - нічого не зміниться”, - розповів керівник театру-студії “ДУМКА” Олег Яценко.

Тож щоб пробудитися від поганого сну та зняти вуаль обману і підлості, люди мають згадати ким вони є насправді.

“Сучаники, в даному випадку прости люди без обличчя, стоять на одному місці. Знайдеться той момент воскресіння коли людська душа та думки проснуться та  прозріють. Тліти, не жити, а тліти вже набридло. Давайте трішки будемо змінювати себе і від того зміниться навколишнє. Нехай це занадто прямолінійно, і скажімо, з претензією, але хочеться, щоб глядач, який буде дивитися наш виступ, трішки замислився над тим, що воно насправді так і є”, - каже режисер.

Самі ж діти по різному сприймають виставу та трактують її кожен по своєму. Спільне ж одне - необхідність змін.

“Цією виставою ми доносимо до людей те, що не потрібно робити через один вчинок якоїсь людини не потрібно робити війну чи велику сварку. Можна просто сісти і обговорити все для того, щоб більше такого не повторювалося і зрозуміти чому так сталося”, - вважає юна акторка Софія Ворон.

А от її колега, вважає дещо по іншому.

“Для мене це майже рідна історія. Ми пред’являємо претензію всій Україні, чому ви, коли зараз в країні війна, сидите на місці  і нічого не робите. Це дуже погано, коли в Україні людина не має права на свою думку, тому що просто за це можуть вбити”, - каже Мирослава Водолазька.

У фіналі вистави  діти несуть у залу клубки ниток, які символізують єдність української нації. Адже українці є всюди, а нитки - символ об’єднання та самоідентифікації.