Бердичівлянка Анастасія Бугайчук єдина українська курсантка, яка пройшла навчання в Королівській військовій академії в Сандгерсті у Великій Британії. Цей заклад Туманного Альбіону — кузня національної еліти Британії та інших країн. Свого часу його закінчили британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль, принци Вільям і Гаррі Уельські, великий герцог Люксембургу Анрі, емір Катару, король Бахрейну та султан Брунею.
Окрім муштри, бойової підготовки та спорту, у Сандгерстській академії кадети вивчають історію, загальні предмети, політику та міжнародні відносини — недарма бібліотека «Сандгерсту» є однією з найбільших у Британії. Важливим аспектом навчання є осягнення класичних стратегій бойових дій будь-якого масштабу та вміння віддавати накази.
Про отриманий кадетський досвід та своє майбутнє у лавах Збройних сил України українська курсантка розповіла Радіо Свобода.
Анастасія свідомо обрала військову професію, адже вся родина служить у збройних силах. ЇЇ батько — військовий. Мама у 2015 році уклала контракт із ЗСУ та працює медичною сестрою. Сестра також працює прес-офіцеркою. Військовим хіміком у минулому був і її дідусь. Тож вибір, зроблений Анастасією ще у 9-му класі, нікого в родині Бугайчуків особливо не здивував. Ще школяркою Настя знала — хоче служити у Сухопутних військах. А вже у 2015 році вона стала курсанткою факультету ракетно-артилерійського озброєння (РАО) одеської Військової академії.
Нагода вирушити на навчання до Великої Британії була випадковою. Анастасія перемогла на одній з олімпіад з англійської, які регулярно проводяться у Військовій академії в Одесі. Потім, завдяки співпраці міністерств оборони України та Великої Британії, з’явилися навчальні місця у британському виші.
«В академії у Великій Британії я усвідомила: поділу на жінок і чоловіків серед військовослужбовців немає. Обов’язки у всіх рівні, роботу виконують однаково. Якщо хлопець-кадет запропонує допомогу дівчині-кадету, скажімо, понести щось важке, там це сприйматимуть як образу, — буде виглядати так, ніби він сумнівається у її спроможності, компетенції. До жінок, якщо вони профі, там прислухаються. Не так, як у нас: „Баба щось говорить, ну то і нехай“. До того ж, наші хлопці, чоловіки зазвичай впевнені, що жінки просто рвуться до влади, що нам кортить покомандувати. В моїй роті у Сандгерсті командиром була жінка із чималим військовим досвідом, у тому числі у „гарячих точках“. Саме там і тоді я усвідомила: не стать має значення, а твої знання, досвід, мотивація. Якщо вже обрала військову професію, повинна зрозуміти: бути військовим — фізично й психологічно важка, ризикована праця», — розповідає Анастасія.
За словами Анастасії Бугайчук, під час її навчання (з грудня 2017-го до грудня 2018 року — ред.) із 220 кадетів в особовому складі академії в Сандгерсті 26 юнаків та дівчат представляли інші країни.
Навчання, каже дівчина, було побудоване таким чином, щоб до свого випуску кожний курсант хоча би раз попрацював на посаді командира відділення, взводу, роти, побував зв’язківцем, розвідником, головним сержантом і взводу, і роти. Сама ж Анастасія тричі була на посаді сержанта взводу та шість разів командиром взводу. В академії близько 70% навчального часу (загалом курс тривав 44 тижні) відводилося на польові виходи тривалістю від кількох ночей до двох тижнів.
«Призначають тебе, скажімо, командиром взводу. На польовому виході отримуєш від комроти бойовий наказ. Разом із сержантом організовуєш роботу, виконуєш завдання. Наприкінці штатні командири й сержанти оцінюють твої дії як командира взводу. Польові виходи взагалі передбачали повну відсутність побутових зручностей. Живеш у землі, душу немає, спиш упродовж доби кілька годин максимум. До опорного пункту по встановлених координатах висуваєшся із 65-кілограмовим баулом, у розгрузці, касці. Тебе свідомо виводять із „зони комфорту“, доводять до виснаження морального й фізичного, щоб подивитись, чого ти вартий в умовах, наближених до бойових», — згадує Анастасія.
Були в українки й досить складні моменти, коли ось-ось могла зламатися, проте дівчина впевнена у своїх силах та у курсантах, які у той момент могли її підтримати.
«Не забуду той полігон на третьому місяці навчання. Рання весна, холодно, кілька днів поспіль йде сильний дощ, місток через річку розмитий, а нам треба перейти річку. Важливо, щоб за таких обставин, коли ти пригнічений, поряд були люди із підтримкою. Все проходить, казали вони, потрібно просто рухатись далі», — розповіла бердичівлянка.
Після повернення з Туманного Альбіону дівчина переконана — стала більш загартованою. Тож після завершення навчання в Одесі хоче стати командиром взводу.
«Планую обов’язково розпочати з війська, а не зі штабної роботи. З людьми, особовим складом, мені більше подобається працювати, ніж із папірцями», — резюмувала Анастасія Бугайчук.
Please enable JavaScript to view the comments powered by Disqus.