На Житомирщині один із надважливих об’єктів для життя населення знаходиться у критичному стані. Мова ж йде про Житомирський обласний центр крові, з діяльністю якого так чи інакше зіштовхується ледь не кожен другий житель області.
ДТП, важкі пологи, онкологічні хвороби тощо – все це потребує переливання донорської крові, яку, у свою чергу, збирають, переробляють та зберігають саме у даному центрі. Та попри без перебільшень життєво необхідну для сотні людей діяльність, якою займається комунальна установа, вона опинилася на задвірках інтересів владних мужів. Так центр вже декілька років не отримує достатньої кількості необхідних реагентів та витратних матеріалів, тема ж закупівлі нового обладнання навіть не піднімається. Відтак, деякі аналізи проводять просто вручну.
«По лабораторній діагностиці, найчастіше, використовуються ручні методи. Групи крові, резус належність, рідкісні антигени крові, які є у всіх людей, ми визначаємо, практично, також вручну. Відповідно, ризик помилки дуже високий», – головний лікар КУ «Житомирський обласний центр крові» Анатолій Чугрієв
Лабораторія імунологічних досліджень одна з тих, хто проводить свої аналізи саме вручну. Такий метод, звичайно, не виключає поняття «людського фактору». Кожна ж неточність чи упущення з боку лаборанта може коштувати людині іноді навіть життя.
«Якщо допуститься помилка, то у людини можуть бути ускладнення після гемотрансфузій (переливання крові, – ред.), такі як гемоліз еритроцитів чи різні реакції. Іноді це може призвести навіть до летальних випадків», – Світлана Замліла, завідувач імунологічної лабораторії
Наявне ж обладнання центру крові можна поділити на такі собі умовні категорії: або воно годиться лише у якості музейного експонату, або ж для нього відсутні витратні матеріали. Як приклад – апарат, за допомогою якого виготовляють тромбоцити. Цей компонент крові є надважливим для онкохворих пацієнтів, проте наразі в установі відсутні сети для його збирання.
«На цьому апараті ми можемо виготовляти тільки тромбоцити. Вони ж, у першу чергу, необхідні для онкогемотологічних хворих. Для забору ж цього компоненту потрібні одноразові витратні матеріали, середня вартість якого в межах 7 тис грн. Це від одного донора буде заготовлено 2 дози тромбоцитів», – Алла Котюк, завідувач відділу заготівлі крові
Не менш важливим пристроєм для функціонування центру крові є центрифуга, за допомогою якої кров ділять на компоненти. Колись даних апаратів було 5. На сьогодні ж, лишилося 2, й тим вже десяток років і отримати за їх допомогою можливо лише еритроцити та плазму. Пройшовшись по лабораторіях установи, дізнавшись про всі етапи, які кров проходить від забору до видачі, досить легко зрозуміти одне: незважаючи на всі намагання персоналу якісно виконувати свою роботу, кричущий стан матеріально-технічної бази таки дається в знаки. Так деякі пацієнти вже нарікають на якість крові, яку вони отримують. За словами голови БФ «Разом до життя» Людмила Свободи, яка опікується онкохворими дітьми, 85% з них отримують з донорською кров’ю – гепатит.
«Головним, і в той же час страшним фактом є те, що бувають випадки заражаються наших пацієнтів гепатитом. Так дитина чи дорослий, лікується від страшної онкологічної хвороби і отримує кров з єдиного обласного центру крові. І у 85% діток, а я це говорю як волонтер з 7-ми літнім стажем, починають хворіти гепатитом», – голова БФ «Разом до життя» Людмила Свобода.
Варто заначити, що подібні проблеми зустрічаються не лише у Житомирському центрі крові. Так, через неналежний контроль за якістю та недостатня перевірка донорів на можливі інфекційні захворювання, роблять нашу кров у 60 разів частіше непридатною через ВІЛ/СНІД, гепатити, сифіліс, аніж у країнах ЄС. У свою чергу Міністерство охорони здоров’я вбачає вирішення проблем українських центрів крові у запровадженні державно-приватного партнерства. Слід зазначити, що подібна модель мала запрацювати на Житомирщині ще 2 роки тому. Про це розповідає Руслан Годований, який у 2015 році був заступником голови обласної ради.
«Коли почали пошук варіантів вирішення проблем нашого центру крові, ми дізналися, що у Сумській області є гарний приклад подібного закладу. Цей центр був приватно-державної власності, відтак отримував інвестиції для своєї діяльності. Ми також захотіли запровадити подібну модель й на Житомирщині. На той час обговорювались інвестиції у наш центр крові у розмірі близько 40 млн грн. За ці кошти була можливість повністю осучаснити його. Звичайно, що підприємство яке хотіло співпрацювати з Житомирською обласною радою, мало певні вимоги. Так, нам потрібні були певні компоненти крові, їм – плазма, аби виробляти ліки», – розповідає Руслан Годований, член виконавчого комітету Житомирської міської ради
Проте через амбіції, чи то пак простий популізм деяких тогочасних чиновників, реалізувати дану ідею так і не вдалося.
«На жаль чиновники, які на цей час вже не працюють, зробили все, аби ідея з центром крові так і не відбулася. Звинувачували і у корупції, і говорили про те, що це стратегічне підприємство і т.д. Але цими розмовами вони довели це стратегічне підприємство до того, що воно просто не може виробляти якісну кров і в необхідній кількості. Це ж показує негативний досвід того, що чиновники, які роками сидять в кабінетах, а потім звільняються, не несуть жодної відповідальності за свої дії. Я говорю як про юридичну, так і моральну сторону питання. Хоча, на мою думку, вони мають щодня згадувати про те, що через їх дії, десятки жителів Житомирщини не отримують якісну кров, ба більше – хворіють через неї», – додає Руслан Годований.
Щодня кількість проблем з Житомирським центром крові тільки зростає і на те, що ситуацію потрібно кардинально змінювати, вже важко закривати очі. Тож залишається лише очікувати реальних кроків як від влади області, так і з боку держави, аби наш заклад не лише не зачинив свої двері, але й міг розвиватися та удосконалюватися. А поки, на жаль, час грає не на користь пацієнтів та самого центру.
Please enable JavaScript to view the comments powered by Disqus.