Уродженець Житомира Олексій Гандзюк у морі близько 20-ти років. За цей час бачив усяке. Однак у 2016 році він разом із 19-ма іншими моряками потрапив у полон до нігерійців, і це стало його першим серйозним викликом на морі.
Усі імена та прізвища змінено задля збереження здоров`я та фінансового становища героїв
На борту було 20 членів екіпажу
На грецьке судно, яке перевозило свіжу рибу, Олексій влаштувався як механік силових установок. З іншими членами екіпажу довелось знайомитися тільки після підписання договору.
«Екіпаж невеликий – 20 людей: 18 осіб з Росії, 2 – ми, українці. Спілкувалися всі російською. Екіпажи змінюються щоразу. Допустим, ми підписуємо контракт на 6 місяців. Як закінчується контракт – ми якийсь час відпочиваємо вдома, а потім йдемо на інше судно. Відповідно, з іншим екіпажом. За ці 6 місяців люди звикають одне до одного, працюють разом, відпочивають разом», – каже Олексій.
Тоді, у листопаді, команда чоловіків мала перевезти заморожену рибу з Північної до Південної Африки. Однак вивантаження товару затримали: на причалі тривалий час не було вільних місць, моряки змушені були чекати 2 дні та самостійно нести вахту.
Всіх загнали у їдальню
На третій день чергування поблизу причалу, близько 23.00 год., в каюту до вже сонної команди увірвалось десяток нігерійців зі зброєю.
«Ми, звісно, не встигли нічого зрозуміти. Вони вже швидко розбіглись: стали на мостик, побігли у машинне відділення, де сидів механік. Всіх під прицілом автоматів змусили лягти на підлогу. Судно було захоплене», – згадує герой.
Спантеличений екіпаж вивели на капітанський місток, посадили на підлогу і порахували, чи всі на місці.
«Було страшно, особливо під прицілами автоматів. Не те, що вони тикали, погрожували, ні. Вони просто ходили. Видно, що люди неадекватні», – каже він.
Більшу частину команди закрили у їдальні, де моряки сиділи протягом всього часу перемовин між зловмисниками та судновласниками.
Зовні пірати залишили тільки капітана і старшого помічника під суворим наглядом нігерійців, ще трьох членів екіпажу залишили у машинному відділі.
«Вони все там обшукали: комп`ютери, телефони мобільні, кишенькові. Подивилися, який вантаж у нас на борту. Оскільки їм цього було замало, вони повідомили судновласника про викуп», – додає житомирянин.
Пірат у шортах
Олексій не без сміху згадує, який вигляд мали сучасні пірати, але тоді напад зненацька приголомшив моряка зі стажем.
«Це не ті пірати, яких ми звикли бачити у фільмах з пов`язками. Нічого не було. Звичайні чорношкірі африканці. Одягнуті хто як: усі речі європейські, бувало навіть, що у когось на голові – шапка хутрова. Для чого? Для антуражу, мабуть. Зазвичай, одягнуті так, як ходять в Африці: майки, шорти, жилетки, щоб було не жарко», – сміється.
Сомалійська бригада на борту майже нічого не їла і не пила, лише віддавала накази та вживала наркотики.
Піратами керували з берега
Нігерійці спілкувалися із бранцями англійською, інколи – за допомогою жестів. Траплялися африканські діалекти, не знайомі для українців та росіян.
Із моменту полону на борту судна працювала лише частина екіпажу: ті, хто мав стратегічно важливі навички. Інша ж частина жила упродовж двох діб фактично в їдальні, куди їх загнали ще першого дня.
Олексій Гандзюк припускає, що конвоїрами обирали спеціально навчених африканців, які тямили у техніці та навігації:
«Пірати добре розбиралися: тих, хто сидів у машинному відділі, обдурити не можна було, і ті, хто сидів на мостику, у навігації розумілися. Не можна було кудись убік піти», – зауважує він.
А команда піратів мала свого ватажка на березі, бо регулярно з ним зв`язувалась.
«Захопили в заручники капітана, механіка і кухара чомусь»
Найбільш схвильованими сомалійці були, коли за бортом побачили інший корабель – того ж власника.
«Нам почали погрожувати, коли до судна підійшов інший корабель тієї ж фірми. Звісно, всі дізналися, що судно захоплене, і вони підійшли глянути, що ж відбувається. Вони почали казати: «Відійдіть від нас, бо ми всіх перестріляєм». Наші відійшли подалі», – розповідає чоловік.
Африканці декілька разів переривали каюти та все оглядали. Особисті речі моряків завантажили на човни, вивезли також трьох членів екіпажу – капітана, механіка і кухара. Повернули бранців тільки після викупу.
Дружина Олексія – Галина – про пригоди свого чоловіка дізналась після всього, що сталось.
Та попри все це Олексій готується до наступного плавання.
«Мене підкорило море, а все пережите – досвід», – підсумовує герой.
Please enable JavaScript to view the comments powered by Disqus.