19 січня в Україні відзначають одне з найголовніших православних свят – Хрещення Господнє. У Житомирі традиційно святкові заходи до цього свята проходили у міському Гідропарку, повідомляє прес-служба Житомирської міської ради.
Цього дня Представниками Ради християнських церков Житомирської області та міста Житомира було здійснено чин великого освячення води. Усі бажаючі мали змогу зануритися у хрещенську воду в заздалегідь підготовленій ополонці.
Щоб учасникам хрещенської купелі було комфортно, організатори заздалегідь потурбувалися про намет, у якому можна переодягнутися та зігрітися. А для всіх гостей свята Водохреща підготували цікаву музично-розважальну та святкову концертну програму, літопис далеких часів та розповіді про історію свята Богоявлення Господнього.
Довідково: Відзначення Водохреща – суто християнська традиція. А походить вона ще від хрещення Ісуса, яке він прийняв від Івана Хрестителя на річці Йордан у 30-річному віці. Саме ця подія започаткувала одне з семи головних церковних таїнств – Таїнство водохрещення, що знаменує ніби нове народження людини (а зараз найчастіше — маленької дитини) для життя у Христі.
Хрещення Господнє – велике свято, яке до радянських часів відзначалося в Україні, мабуть, так само масштабно, як і Різдво чи Щедрий вечір. Чоловіки вирубували з річкового льоду великий хрест і забарвлювали його у червоний колір фарбою чи буряковим квасом. Окрім того, з льоду робили також престол, який розташовувався біля хреста. Це все було частиною святкової композиції, яку завершували «царські врата» – арка із соснових чи ялинових гілок.
У день Водохреща відбувалася велика святкова хода до річки, де біля льодової композиції відбувалося богослужіння, а в небо запускали голубів, прикрашених кольоровими стрічками. Після того, як священик занурював у воду хрест, вода вважалася освяченою, і люди набирали її з ополонки у посуд, який принесли із собою. Вважалося, що свячена вода приносить очищення і позбавляє від хвороб краще за будь-які ліки. Тож у звичаї купатися у цей день в ополонці немає нічого дивного.
Please enable JavaScript to view the comments powered by Disqus.