5 січня 1964 на озброєння в СРСР була прийнята ракета Р-12У (індекс 8К63У) шахтного базування. Шахтна ракета відрізнялася від прототипу (Р-12) відсутністю проміжного днища в баку окислювача і деякими незначними змінами конструкції - в шахті немає вітрових навантажень, що дозволило полегшити баки і сухі відсіки ракети і відмовитися від стабілізаторів. Відвіданий нами комплекс чи не єдиний, що залишився в Житомирській області.

В центре Парижа продолжаются бои между противниками президента Макрона и полицией. Источник фото: Facebook

Во Франции акции протеста против небольшого подорожания бензина переросли в уличные бои и массовые беспорядки, из-за которых власти грозятся ввести чрезвычайное положение. Накал нарастает.

Третьи выходные Париж полыхает - идут жесткие стычки протестующих с полицией, в этот раз во время побоища сломали Триумфальную арку, один из символов столицы Франции. Стены монумента исписали антиправительственными лозунгами "Макрона в отставку", а когда залезали на арку, повредили декоративную отделку и украшающие ее статуи.

"Я живу прямо возле Триумфальной арки, окна выходят на нее. В субботу мывообще не могли выйти из дома из-за того, что творилось в центре. Я очень устал от революций", - признался "Стране" французско-украинский предприниматель Омар Арфуш. 

Опасаясь погромов и мародерства в центре города закрывают рестораны и магазины. В минувшую субботу, 1 декабря, полицейские перекрыли Елисейские поля и обыскивали проходящих людей.

"Здесь в Париже просто "ля-катастроф": разворотили все Елисейские поля, разгромили бутики, разбили витрины "Луи Виттона", "потырили" дорогие сумки. Полный трэш", - делится путешественница Катя Усманова.

"Страна" разбиралась, к чему приведет новый виток противостояния власти и недовольных французов. 

Фоторепортажи из разгромленного Парижа напоминают события пятилетней давности на Майдане в Киеве - тысячи противников власти в респираторах, противогазах и масках поджигают шины и авто, обливают спецназ желтой краской и бросаются булыжниками, а их в ответ разгоняют слезоточивым газом,  водометами, резиновыми пулями и шумовыми гранатами, сотни человек задержали. Дежавю.

Спецназ разгоняет протестующих в Париже всеми возможными способами. Источник фото: Facebook 

Президента Эммануэля Макрона, отставки которого требуют сотни тысяч недовольных с плакатами "Макрон, перестань держать нас за идиотов", в украинских соцсетях уже называют "французским Януковичем".

"Франция поддержала всё то же самое в Украине. Так чем Макрон недоволен?", "Он обязан пойти по стопам Януковича - подписать всё, что требует толпа и тихо свалить за Ла Манш", "Нам нужно брать пример с "цивилизованных" стран - завезти в Париж "печеньки" и поддержать "волеизъявление народа" всеми средствами", "А Нуланд с печенюшками будет?", "Макрона гэть!", "Ну им можно, они же Европа! У них все правильно", - не без иронии отреагировал украинский сегмент Facebook на бойню во Франции. 

Но если Евромайдан на Западе называли мирным протестом и поддерживали протестующих, то как только дело коснулось самого Запада - события трактуют с точностью до наоборот. И международное сообщество с партнерами Макрона по ЕС и НАТО не спешат критиковать его за силовой разгон "Майдана".

Кам’яне село
(51.303889°, 27.9775°)

Костел св.Трійці у с.Ліщин 
(50.154204, 28.846367)

Садиба Поляновського

Володіння Дорбовольських
(50.171559, 28.819803)
Винокурня та залишки панського будинку з парком побудовані близько 1904 року Братами Добровольськими

Маєтрок Сцібор-Рильських
(49.930805, 29.195874)
Або те що від нього залишилось.

Багато аптек закриються, а з решти зникне майже 30% всього асортименту - все, що не належить до ліків і наркотичних речовин. Тобто, в аптеці не можна буде купити БАДи, до яких належать вітаміни і лікувальні трави, вироби медичного призначення - а це шприци, вата, лейкопластир і інші, лікувальну косметику, воду тощо.

"Она слишком уродливая, чтобы я захотел её изнасиловать", "Я бы не смог любить своего сына, если бы он был геем. Предпочёл бы, чтобы он умер", "Пытки арестованных во время военной диктатуры были ошибкой. Их надо было просто убить", "Я выступаю за диктатуру. Мы никогда не разрешим серьезных национальных проблем с этой безответственной демократией", "У меня пятеро сыновей: четверо родились мужчинами, в последнем случае я дал слабину, и получилась женщина".

Это лишь часть скандальных высказываний новоизбранного президента Бразилии, 63-летнего ультраправого популиста Жаира Больсонаро, за которые его прозвали "тропическим Трампом". На выборах 28 октября он набрал 55%. Его соперник, представитель левой Партии трудящихся Фернанду Аддад, отстал от него на 11%.

Капитан в отставке, молодость которого прошла, когда в стране правили военные, открыто подражает президенту США. Он так же активно постит похожие по стилистике посты в "Твиттере" и признается в симпатиях к хозяину Белого дома. 

"Трамп столкнулся с теми же нападками, что и я: мол, гомофоб, фашист, расист, нацист, но люди поверили ему и я болел за него", - говорил Больсонаро журналистам. 

Профессор Гарвардского университета Скотт Мейнваринг в комментарии New York Times назвал нового лидера Бразилии "самым экстремистским лидером, победившем на демократических выборах в Латинской Америке". Больсонаро ему вторит: "Я не гадкий утенок. Я ужасный селезень".

"Страна" узнала, кто такой новый президент Бразилии, почему его выбрали и чего ждать 200-миллионной стране, в которой водится "много диких обезьян" и лучше всех играют в футбол. 

Вашингтон нейтрально отреагировал на избрание приверженца военной диктатуры и пыток, которого винят во всем самом ужасном - женоненавистничестве, гомофобии, расизме, попрании прав человека и фашизме нового типа. 

Кстати, Больсонаро открыто поддерживал чилийского диктатора Пиночета, при котором уничтожили тысячи человек. В интервью журналу Veja в 1998 году Болсонару сказал, что "Пиночет должен был убить больше людей".

"Больсонаро хочет дружить с США в ущерб торговым отношениям со своим главным партнером Китаем, а также с Россией. Бразилия - пятая по величине страна в мире и седьмая экономика, сейчас входит в БРИКС (группа из пяти стран: кроме Бразилии, это Россия, Индия, Китай, Южно-Африканская Республика). В Бразилии с ее ВВП в 2 триллиона долларов собирают почти все ведущие марки автомобилей, самолеты, добывают нефтепродукты и железную руду. Конечно, Вашингтон не может упустить возможности доступа к такому огромному рынку и контроля в ведущей стране региона. Даже если ради этого придется закрыть глаза на нарушения прав человека. Классические двойные стандарты, как в деле с убийством журналиста в консульстве Саудовской Аравии, которое хотят спустить на тормозах", - сказала "Стране" Лесли Бетхелл, эксперт по странам Латинской Америки вашингтонского аналитического центра Вилсона.  

Наладив отношения с США, Бразилия может присоединиться к санкциям против России, полагают в Москве. 

"На выборах победил Жаир Болсонару. Это крайне правый политик, прославляет военную диктатуру в Бразилии, которая уничтожила тысячи людей. Сторонник союза с США. Противник Китая. Его экономический советник предлагает полную приватизацию всего госсектора. Новое правительство будет из людей транснациональных корпораций и банков. Самый большой рейтинг у народа, в 2 раза больше, был в начале кампании у бывшего президента Лулы. Он легко победил бы Больсонаро. Но ему запрещено участвовать в выборах. Обвинения в адрес Лулы смехотворны. Якобы ему подарили квартиру 250 метров за 580 тысяч долларов. При этом Лула и не владелец этой квартиры. И доказать, что ее подарили, тоже не смогли. Ее, видимо, просто отремонтировали. Союзник Лулы, Русеф, устранена от поста президента по надуманному предлогу тоже. Рыли, рыли, но нашли только то, что она "в принципе могла знать о коррупции в корпорации Петробрас". А могла и не знать. Но отстранили по сути в результате госпереворота. Организатора госпереворота, вице президента Термера, народ люто ненавидит. При этом Болсонаро за 10 лет приобрел, будучи политиком, 10 объектов дорогой недвижимости. Вот такая борьба с коррупцией. Бразилия, теперь, видимо, присоединится к санкциям против России. Вот так будет - один член БРИКС введет санкции против другого. Многие очень надеются, что "тропический Трамп" не будет делать всего, что провозгласил. А если будет еще круче, чем обещал?", - написал на своей странице в Facebook российский политолог и экс-депутат Госдумы Сергей Марков.

Тем временем западные партнеры США, с которыми у Трампа все больше разногласий, шокированы таким выбором. Тревогу бьют правозащитники и журналисты. 

"Если крупнейшая страна Латинской Америки с самой мощной в Латинской Америке экономикой сползает в фашизм, то слабое сопротивление фашизму, которое остаётся ещё в других частях Южной Америки, потерпит поражение", - сказала "Евроньюс" Клаудиа Самаиоа, правозащитница из Гватемалы.

Журналисты жалуются на запугивания, преследования и насилие во время президентской кампании. Патрисии Кампос Мелло, репортеру из Фольги-де-Сан-Паулу, угрожали в интернете и взломали ей мессенджер после публикации материала о Больсонаро.

Бразильская ассоциация журналистских расследований зафиксировала 141 случай угроз и насилия в отношении журналистов, освещающих выборы. Большинство из них, как утверждается, проводились сторонниками Больсонаро.

В Украине возмущение по поводу избрания Больсонаро на фоне роста радикального национализма в нашей стране вызывает иронию у части экспертов.

"Смешно наблюдать за скулением кучки наших левых либералов (особенно, из журналисткой среды) по поводу успеха кандидата от правых на выборах президента Бразилии. Их возмущает, что Больсанаро позволил себе ряд нелестных высказываний о геях и мигрантах. А ещё хвалил идею военной диктатуры. Эти же самые товарищи хвалят наших радикальных националистов или, как минимум, признают их приемлемыми союзниками в борьбе с "реваншем". Последовательность и железная логика на лицо", - написал на своей странице в Facebook эксперт-международник Олег Волошин.

В Бразилии объясняют: сторонники Больсонаро увидели в нем "сильного лидера" в ежовых рукавицах. Несмотря на расисткие спичи, он пообещал быть президентом всех бразильцев, независимо от того, какого цвета их кожа, давно ли они здесь живут или только иммигрировали в страну, а также от их сексуальной ориентации. По мнению некоторых экспертов, это показывает, что Больсонаро вносит поправки в свою риторику и адаптируется к ситуации. 

Одна из причин его победы - популярность в соцсетях, как и Трампа. 

В Twitter у Больсонаро больше 2 миллионов подписчиков, в Facebook - 7 миллионов. Правда, по данным бразильского независимого центра технологических исследований, 33% подписчиков Больсонаро могут быть ботами. 

Ультраправый кандидат активно пользовался интернетом в предвыборной кампании. Когда его соперники закупали рекламное время на телевидении, Больсонаро взял всего лишь 8 секунд. Его оппоненты выходили в эфир по 2,5 и даже по пять минут.

Вместо этого он активно, а главное бесплатно, постил в соцсетях.

"Они оправдывают свои ошибки, они навешивают ярлыки, они фиксируются на слове "диктатура", а тем временем более 14 миллионов человек - без работы, каждый год - 60 тысяч убийств и 50 тысяч изнасилований. Вот что волнует людей!" - оппонировал Больсонаро власти в одном из твитов незадолго до выборов. 

"Народ любит, когда просто и понятно говорят. К его жестким речам относятся больше как к эпатажу, желанию выделиться. И считают: чтобы в стране не воровали, нужен руководитель вроде советского Сталина, который будет бороться с беспорядками, коррупцией и преступностью. А с криминалом в Бразилии - беда. Больше 11 миллионов бразильцев живут в фавелах - трущобах. Это примерно население Португалии", - рассказала "Стране" Патрисия Кампуш Меллу, редактор бразильского издания "Фолья". 

Тревел-блогер Елена Хачина, которая сейчас путешествует по Латинской Америке, рассказала "Стране", как из пяти раз, за которые ее подруга была в Рио-да-Жанейро, три раза на нее напали.

"Часто распространена схема, когда мелкие дети окружают, валят (угрожая ножами или разбитыми бутылками) и срывают все драгоценности", - рассказывает Хачина.

Кстати, несмотря на большое количество нищих, средняя зарплата в стране не так уже низка, по сравнению, например, с Украиной.

"В среднем зарабатывают в диапазоне от 700 до 1,3 тыс. долларов. Скажем, уборщик получает 900 реалов (250 долларов), в Украине и то меньше, около 200 долларов. У чиновника - 2 тыс. реалов (600 долларов), сотрудника банка - 5 тыс. реалов (1,5 тыс. долларов). Цены на продукты и жилье примерно как в Киеве. Да, есть районы, куда лучше днем не соваться, но в целом страна развивается и это сразу бросается в глаза - строятся дома, дороги. Многие семьи могут себе позволить нянь, прислугу, дорогие салоны красоты, пластические операции, например, тут повально увеличивают ягодицы. Так что не все так плохо. Другая проблема - треть молодежи малограмотно, многие даже не умеют читать. Среднее образование тут не обязательно", - поделилась со "Страной" украинка Галина Муравицкая, которая по делам бизнеса переехала с мужем в Бразилию и живет в финансовой центре страны Сан-Паулу.

Больсонаро обещает Бразилии масштабные реформы. Он выступает за свободную экономику, но не за личные свободы.

Это иная политика, чем та, которую проводила левоцентристская Партия трудящихся во главе с отправленным в тюрьму за коррупцию экс-президентом Лулой да Силвой и его преемницей Дилмой Русеф (ей объявили импичмент).

Партия трудящихся на фоне финансового кризиса увеличивала расходы и поддерживала экспансию бразильского бизнеса за рубежом. Бразильский банк развития выдавал большие кредиты компаниям на проекты на Кубе, в Венесуэле, в других странах Латинской Америки и Африки.

Многие из этих проектов погрязли в коррупционных скандалах - компании платили откаты политическим партиям.

Теперь Больсонаро обещает, в частности, продать государственную нефтяную компанию Petrobras, в махинациях с деньгами которой обвиняли Лулу и Русеф.

Оппоненты Больсонаро убеждают: Лулу и Русеф хоть и обвинялись в коррупции, но они, в отличие от правых популистов, не ставили перед собой задачи демонтировать демократические институты и нагнетать атмосферу ненависти в стране.

Более того, оба лидера сделали очень много, чтобы вытянуть часть бразильцев из вековой нищеты и снизить социальное неравенство.

Сейчас же пришел к власти президент, который готов поломать этот тренд.

В целом в мировых СМИ по поводу победы "тропического Трампа" бьют тревогу. Мол, "зараза" трампизма идет по миру, подрывая демократические ценности. На фоне предстоящей отставки Меркель с поста канцлера США (за которым кое-кто также видит влияние Трампа) это воспринимаемся как тревожный знак. С уходом Меркель мировая либеральная элита теряет своего последнего крупного лидера.

А это создает угрозу "правого" поворота и в крупнейшей стране ЕС, а за ней - и во всем Евросоюзе. Что может полностью поменять баланс сил в мире.

Бюджет участі, або партисипативний бюджет, прийшов до нас із ЄС. Років п’ять тому про подібну практику в Україні знали одиниці. Декілька років тому бюджет участі став досить популярним у багатьох українських містах. Влада відразу зрозуміла, що таким чином можна створювати уяву у мешканців міста, що вони безпосередньо розподіляють кошти.

Чому уяву? Бо решта 99 % бюджету розподіляється міським головою та депутатами.

Цьогорічний бюджет участі міг нічим не відрізнитися від попередніх, але сталася досить дивна ситуація, за якої бюджет участі скасували, хоча юридично це виглядає сумнівно.

Приводом для скасування стало те, що міський голова не побачив “чистоти”, а розгдедів порушення принципів і наклав вето. Але накладання “вето” міським головою на результати голосування - це також порушення принципів. Більше того, міський голова не може накласти вето на результати бюджету участі, бо він не має таких повноважень. Все, що може міський голова, - це накласти вето на рішення міської ради або виконкому. Але в такому випадку заветоване рішення розглядається повторно, і якщо воно знову набирає необхідну кількість голосів - ухвалюється та набуває чинності.

З юридичної точки зору рішення міського голови не має жодних підстав. З точки зору здорового глузду - це знущання над тими людьми, які писали проекти, агітували та підтримували. Адже не може рішення однієї людини перекреслити голосування 12 тисяч житомирян. І якщо були порушення під час голосування, чому тоді про це мовчали, а згадали вже після оголошення результатів?

Особисто я вважаю, що причиною таких кроків стало те, що перемогли не ті проекти, які “потрібні”. І тому, розказуючи про чистоту та прикриваючись гарними намірами, міська рада вирішила сама “піаритися” за бюджетні кошти. Вся ця історія вкотре показує, як міська рада маніпулює інформацією та порушує закони і процедури. Прикро, що певні люди почали вважати себе феодалами та вирішили, що міський бюджет - це їхній власний бюджет. Феодалізм давно минув, і бюджет міста - це бюджет усіх його мешканців, які мають вирішувати куди витрачати не 1 % від бюджету, а 100 %. Цього поки немає, але за декілька років технічно це буде можливо реалізувати. Тоді відпаде необхідність у наявності як міського голови, так і депутатів. Мешканці міста, використовуючи інформаційні технології, самі вирішуватимуть куди витрачати свої кошти.

Бюджет міста - це кошти усієї громади, а будь-яка влада тимчасова, особливо теперішня!

Про збільшення тарифів було відомо ще півроку тому. Вже тоді була інформація про збільшення вартості газу та електроенергії. Більше того, це не останнє здорожчання, і нинішня влада планує наступного року чергове зростання до 30 %. Усе б нічого, якби такими темпами зростала економіка, реальні прибутки людей та соціальні виплати.

У 2014 році 1 кубометр газу коштував трохи більше 1 гривні, за 4 роки вартість зросла більше, ніж на 800 %. Для порівняння: мінімальна пенсія за цей же період зросла з 950 грн до 1435 грн. За іншими соціальними виплатами ситуація схожа, більшість із них зросли несуттєво. Інша справа - ціни на продукти, тарифи, ліки тощо.

Фактично зараз ледь не кожна друга сім’я вимушена витрачати більшу частину свого доходу на оплату комунальних тарифів. Люди будуть вимушені ходити на роботу, лише щоб сплатити за газ та опалення.

Нам вчергове брешуть щодо необхідності збільшення тарифів та розказують, що це вимоги МФВ. Варто розуміти, що Міжнародний Валютний Фонд не встановлює тарифи, це фінансовий інститут, який надає країнам кредити. МФВ не каже уряду: “Підвищуйте ціну на газ”! Вони кажуть: “У вас є проблеми з бюджетом. Ви це маєте виправити, інакше буде дефолт. А якщо буде дефолт - грошей ми вам не дамо”. Таким чином МФВ підштовхує уряди різних країн впроваджувати реформи. Те, що розказують перші особи держави, що МФВ вимагало збільшити тарифи на 60 %, － це брехня. МФВ вимагає, щоб у бюджеті не було дірок.

Гроші Україні позичають під низький відсоток не для того, щоб у нас були високі тарифи, а для того, щоб влада робила реформи, у тому числі економічні. Розмови, що в підвищенні тарифів винні “попередники”, － це абсурд. Бо нинішню програму співпраці, як і попередню, укладала та підписувала саме нинішня влада, яка замість того, щоб проводити реформи, займається їхньою імітацією та продовжує за рахунок простих людей вирішувати власні проблеми й заганяє країну у ще більшу кризу.

Перемовини з МФВ приблизно виглядають наступним чином. Приїздять представники фонду і запитують наших представників влади: “Як Ви будете нам віддавати борги, за рахунок яких коштів？”. Наші владні мужі думають, тягнуть до останього, а потім замість того, щоб отримати додаткові кошти до бюджету, ламаючи та руйнуючи “схеми” у державному секторі, вирішують залізти у кишені простих громадян і так залатати дірки. За приблизними підрахунками щороку повз бюджет проходить більше 7 млрд дол. США, це майже вдвічі більше, ніж програма з МФВ. На митниці щороку повз бюджет йде 4 млрд дол. США (про це навіть міністр МВС заявляв). Вивід грошей в офшори － ще 2 млрд дол. США. Через непроведення приватизації － ще півмільярда щороку. Влада цього не робить по дуже простій причині: тоді доведеться зняти “своїх” із потоків.

При цьому чомусь і Президент, і Прем’єр мовчать про те, що 60 % спожитого населенням газу видобувається в Україні, і його собівартість менше 2 грн. Чому український газ для українців має коштувати по-європейськи? Чому на високих тарифах мають заробляти і без того небідні газовидобувні та енергетичні компанії? Для населення оплата комуналки стане непід'ємною. Подібними рішеннями влада нищить середній клас, заганяючи його у злидні. Така політика нищить й економіку країни, бо на схожих схемах заробляють виключно представники влади та оліхархату в той час, як решта країни лише бідніє та шукає кращої долі на чужині.

Безжалісний вплив часу залишив руїни монастиря
(49.795001, 28.224899)
с. Польова Слобідка, Чуднівський район, Житомирська область

За чотири роки війни в Україні сформувалася нова категорія людей – учасники бойових дій, вони ж – учасники АТО або ветерани війни.

Костел Архангела Михайла 
(49.829179, 28.053373) 
с.Краснопіль Житомирська область

Проблема трудової міграції для України справді набирає дедалі серйозніших обертів.

Але конструктивних підходів до її вирішення не спостерігається. Ба більше, запуск безвізового режиму тільки прискорив цей процес. Розв'язати цю проблему заважають як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Об'єктивною є те, що джерело мотивації трудової еміграції українців — за межами України. А суб'єктивною — ігнорування владою успішного досвіду багатьох країн у цій справі. Як наслідок — на зміну проблемі зайнятості трудових ресурсів в Україні прийшла проблема дефіциту робочої сили і потреба її імміграції. У результаті владі доведеться розробити і впровадити відповідну імміграційну політику, щоб пожвавити економіку і зробити її привабливою для припливу інвестицій.

Отже, спочатку про зовнішній, до того ж дедалі більший, попит на українських мігрантів, який є мотиваційною політикою багатьох розвинених країн, яку розроблено спеціально для залучення додаткової робочої сили. За даними консалтингової компанії CEB, яка опитала 900 рекрутерів і 6 тис. HR-менеджерів, у дедалі більшої кількості компаній виникають серйозні проблеми з пошуком співробітників. Наприклад, у США 2009 року лише 30% компаній мали такі проблеми, а 2015-го — уже майже 40%. 2010 року компанія витрачала на пошук співробітника 26 днів, 2015-го — уже 68. Через кожну незаповнену вакансію компанії недоотримують у середньому 500 дол. на день. У цілому такий "простій" обходиться компанії в 34 тис. дол. за кожну незаповнену вакансію. Тільки в США через це 2015 року компанії недоотримали доходів на 184 млрд дол. Крім того, у компаній істотно зростають витрати на пошук співробітників. За даними Manpower Group, 2006 року витрати на пошук 1 співробітника становили 2,7 тис. дол., а 2016-го — уже 4,4 тис.

Подібна ситуація й у Польщі. За даними польського агентства зайнятості Work Service, 2018 року майже 50% усіх компаній спіткали проблеми пошуку співробітників, хоча 2016-го про це заявляли тільки 35%. У Німеччині — аналогічна ситуація. У вересні 2018 р. канцлерка Ангела Меркель заявила, що брак кадрів є "найбільшим" викликом для економіки Німеччини. Наприкінці 2018 р. Меркель анонсувала законодавчі новації, які і далі пом'якшуватимуть умови імміграції для задоволення попиту на робочу силу, що неможливо зробити за рахунок корінного населення.

Зростання попиту на робочу силу зумовлене не тільки старінням населення, а й зростанням еміграції. Навіть розвинені країни це відчувають. Якщо 2005 року з ЄС-28 і Північної Америки емігрувало (у т.ч., всередині цих регіонів) 2,5 млн людей, то 2016-го — близько 3,5 млн. Однак якщо раніше еміграція була зумовлена переважно чинниками, що виштовхують, то в ХХI столітті переважають чинники, що притягують. Багато країн створюють велику кількість мотиваційних програм для щорічного залучення мільйонів мігрантів.

У деяких країнах залучення мігрантів входить до системи державного планування з метою забезпечити свою економіку робочими руками (детальніше див. "Міграноміка ХХІ століття", DT.UA № 37 від 6 жовтня, 2017). Для цього уряди виділяють великі бюджети, до освоєння яких залучено місцеву владу, приватні організації (рекрутерів, юристів, консультантів). Наприклад, у Канаді у 2018–2020 рр. буде витрачено 440 млн дол. США для залучення майже 1 млн мігрантів за 60 імміграційними програмами.

Навіщо потрібні іммігранти?

Погіршення демографічної ситуації в розвинених країнах і зростання еміграції населення — перша причина активної імміграційної політики багатьох країн. Іммігранти потрібні, щоб забезпечити зростання або сповільнити зменшення кількості населення в країні. У багатьох країнах саме іммігранти вже забезпечують збільшення населення (рис. 1). У США — майже на 50%, у Канаді — майже на 70, у Швеції — майже на 80, в Угорщині — на 100%. Однак у Польщі, Румунії і, тим більше, в Україні кількість населення зменшується за рахунок еміграції. Ці країни вже потребують іммігрантів, щоб покрити від'ємне міграційне сальдо.

Друга причина — іммігранти потрібні, щоб забезпечити зростання або сповільнити зменшення кількості робочої сили. Наприклад, у Канаді 2018 року вже понад 75% приросту робочої сили відбувається завдяки іммігрантам. А до 2034 р. цей показник становитиме 100%. У Канаді мігранти вже становлять половину всіх працездатних кадрів у всіх секторах точних наук, технологій, інженерії. Така сама ситуація у Швейцарії: мігранти вже становлять близько 50% усіх працівників у харчовій промисловості, 70 — у фармацевтиці, 80% — у годинниковій промисловості. А що якби Швейцарія відторгала мігрантів? Конструктивна візіонерська політика швейцарської влади дозволяє країні розвивати ключові сектори економіки саме завдяки іммігрантам і забезпечувати її солідною експортною виручкою. 

Третя причина — іммігранти сприяють зростанню ВВП. Розвинені країни звернули увагу на іммігрантів як на нове джерело зростання економіки. Ні природні ресурси, ні іноземні інвестиції вже не дають такого темпу зростання ВВП, який був у ХХ столітті. Останні 60 років кожне десятиліття середньорічні темпи зростання ВВП у світі весь час знижуються: якщо в 1960-х зростання становило 5,48%, то у 2000-х — усього 2,81%. Прогнозується, що якщо не залучати іммігрантів, то до 2040 р. темпи зростання ВВП упадуть ще майже вдвічі. Це відбудеться у т.ч. через зменшення кількості працездатного населення, що призведе до зменшення капітальних та іноземних інвестицій, податків і платежів.

Ця проблема особливо характерна для Східної Європи, де крім низької імміграції має місце висока еміграція. Наприклад, у Польщі через низький приплив іммігрантів уже скорочується приплив іноземних інвестицій. Якщо 2015 року він становив 15,3 млрд дол., то 2017-го — усього 6,4 млрд. Опитування представників польського бізнесу 2018 року показує, що 16% компаній планують і далі скорочувати інвестиції в країні через неможливість забезпечити підприємства робочою силою. 

Украина заняла второе после Филиппин место по числу дней, которые нужно отработать, чтобы купить смартфоны iPhone Xs с памятью 64 Гб. Об этом свидетельствует исследование, проведенное компанией Picodi на основании официальных данных о среднестатистической заработной плате в каждой стране, а также на официальных ценах на iPhone Xs.

Оказалось, проще всего будет купить новинку от Apple жителям самых развитых стран Европы и ОАЭ. Так, чтобы приобрести новый айфон Xs в Швейцарии нужно отработать 5,1 дня, в Люксембурге - неполные 7 дней, а в Норвегии и Дании - 7 с "хвостиком". В топе оказались и Арабские Эмираты: денег, заработанных за 7,6 дня, вполне хватит на смартфон последнего поколения. А вот в Соединенных Штатах, на которые обычно при установлении цены ориентируются продавцы телефонов, нужно тяжело "пахать" 8,4 дня.

Принимая во внимание среднестатистические зарплаты по стране, украинцам потребуется 136 полных рабочих дней, чтобы заработать на новинку. При условии, что не надо тратиться на одежду, питание, ЖКХ и прочие "мелочи" жизни. Сложнее придется только на Филиппинах - 156 рабочих дней за айфон. Рядом в рейтинге Пакистан и Казахстан — 88 и 86 дней соответственно.

Чем дальше на запад, тем статистика становится приятнее: от 32 до 38 дней нужно посвятить работе, чтобы накопить на айфон в официальных эпплсторах Польши, Словакии, Литвы, Латвии и Венгрии. Большинство стран еврозоны оказалось в середине рейтинга. В Австрии, Германии, Финляндии и Франциинужно работать около 10,5 дней, в Греции и Португалии — около 27.

Исследование основывалось на обнародованных ценах на новинки Apple, а также на данных о средней заработной плате, доступных в официальных статистических источниках каждой из стран. Размер ежемесячной выплаты аналитики поделили на усредненное количество рабочих дней в месяце — 21.

Разрабатывая проект государственного бюджета на 2019 год, правительство, бесспорно, находилось в сложной ситуации. 

iOS 12 отримають всі моделі iPhone старші 5s, всі iPad 2013 року і більш нові моделі, а також iPod Touch шостого покоління.

iOS 12 стала найшвидшою операційною системою серед своїх попередників і особливо, якщо порівнювати з iOS 11. Зі своєю появою iOS 11 приніс багато нових функцій, особливо для iPad.

Одночасно операційна система стала найповільнішою з усіх раніше існуючих. Навіть простий додаток "Калькулятор" не працював належним чином. Після натискання на додаток "Камера", доводилося чекати його запуску. Швидкість виклику клавіатури теж викликала питання.

В "налаштуваннях" з'явився розділ, де можна подивитися скільки часу користувач проводить в тому чи іншому додатку. Можна подивитися детальну статистику за день або тиждень. Можна також дізнатися, скільки разів протягом дня користувач брав телефон в руки.

Тепер можна обмежити час користування додатками. З'явилася можливість як встановити нагадування про надмірно часте використання додатка, так і обмежити паролем доступ до додатка. В останньому випадку це актуально для дітей.

Тепер користувачі можуть створювати для голосового асистента Siri власні команди і об'єднувати команди в ланцюжки. Власні команди можна створювати в розділі "Швидкі команди Siri" в меню "Siri і Пошук".

З'явився менеджер паролів, який запам'ятовує паролі введені на сайтах і в додатках, генерує нові паролі і попереджає, якщо один і той же пароль використовується на різних сайтах.

Крім того, Siri тепер вміє знаходити потрібний пароль, хоча і не показує його, поки не ідентифікує власника пристрою.

Для власників iPhone X і більш нових версій смартфонів Apple з'явилася нова "фішка" - Memoji. Це цифровий аватар з власним оцифрованим обличчям. Memoji можна використовувати в повідомленнях, в автоперегонах, в наклейках. Також з'явилися нові Animoji - віртуальне обличчя на реальному тілі.

Навряд чи в когось виникають сумніви, що в Україні існує практика прослуховування телефонів журналістів і не тільки.

Болеть в Украине становится все дороже. Аптеки начали активно  переписывать ценники на медикаменты якобы из-за резкого повышение курса доллара и евро. Причем многие ставят цены с запасом. Как рассказали "Стране" представители компаний-импортеров, доллар они уже считают по 30 гривен, а евро – по 34 гривни.

Препараты подорожают как минимум на 10-15%.

Впрочем, этой осенью для украинцев припасено еще несколько горьких пилюль.

Во-первых, из-за сложностей на таможне, о которых уже писала "Страна", возможны перебои с лекарствами и, как следствие, их дефицит в аптеках.

Во-вторых, дала сбой государственная программа "Доступные лекарства", обеспечивающая бесплатными препаратами от гипертонии, бронхиальной астмы и сахарного диабета. Деньги на компенсации у Минздрава почти закончились, поэтому заботу о здоровье граждан министерство пытается переложить на местные власти. Те, в свою очередь, кивают на пустые бюджеты и разводят руками. В итоге украинцам приходится идти в аптеки и покупать лекарства за свои деньги.

В-третьих, готовится масштабная зачистка самого аптечного рынка. В парламенте появился законопроект, предлагающий ограничить допуск физлиц-предпринимателей к аптечному бизнесу.

Эксперты, с которыми пообщалась "Страна", подозревают, что проект лоббируют крупные сети, чтобы снизить конкуренцию на рынке (что также повлияет на стоимость медикаментов отнюдь не в сторону снижения). 

"Страна" разбиралась, кто диктует цены на лекарства в Украине и в какую сумму обойдется этой осенью лечение банальной простуды.

Сейчас цены на лекарства в украинских аптеках пошли вразнобой. Стоимость одного и того же препарата в разных торговых точках может отличаться на 20-40%. К примеру, ушные капли "Отипакс" в столичной аптеке Watsons стоят 84,8 грн, в аптеке "Эксимед" – 95,2 грн, а в "Систем-Фарм" – 115 грн. Разница в цене – около 30 грн на в общем-то не самом дорогом препарате.

На лекарствах подороже переплата еще заметнее. Скажем, венотоник "Детралекс" в аптеке "Виталюкс" стоит чуть больше 265 грн, в "Витамине" – около 283 грн, а в "Здоровой аптеке" – почти 341 грн. Итого разница в цене – почти 80 грн. А если препаратов в списке несколько, как, например, в случае даже с банальной простудой, есть риск переплатить до 500 грн и больше.

Как пояснил "Стране" фарммаркетолог, глава благотворительного фонда "Здоровье украинского народа" Сергей Сошинский, такие ценовые скачки обычно бывают, когда аптеки начинают переписывать ценники. То есть в одних розничных точках еще можно найти лекарство по старым прайсам, тогда как в других оно уже продается по новым.

Даже в одной и той же аптеке могут на одной полке соседствовать препараты с разными ценниками – из старой партии и новой, уже подорожавшей.

Руководитель Агентства медицинского маркетинга Юрий Чертков поясняет массовую смену ценников просто – курс доллара и евро за последние два месяца существенно вырос. А так как украинский фармрынок крайне зависим от импорта (как от готовых препаратов, так и от сырья), цены подтягиваются вслед за курсом.

Более того, многие импортеры и дистрибуторы ставят цены "с запасом": доллар уже считают по 30 грн, а евро – по 34 гривни, что опережает их реальный курс на 1,5-2 гривни.

Это якобы связано с "длинным" циклом продаж лекарств: с момента их ввоза до получения денег проходит как минимум 1,5-2 месяца.