_122302399_1087441

20 грудня Держбюро розслідувань заявило, що оголосило підозру у державній зраді п’ятому президенту Петру Порошенку.

Сказати, що ця новина стала несподіванкою для когось у політичному середовищі можна лише з певною натяжкою. 

По-перше, силове крило президентської команди уже тривалий час робило недвозначні натяки на те, що така підозра готується.

По-друге, президент Володимир Зеленський у притаманній йому туманній манері так само не раз згадував прізвище Порошенка в контексті справ проти Віктора Медведчука.

По-третє, у команді самого Петра Олексійовича знали і готувались до подібного сценарію. Та і як було не готуватись після підозр Медведчуку і колишньому міністру енергетики Володимиру Демчишину? 

"Ми, адвокати, говорили про це в медіа, що у всіх місцях, де у них (в підозрах – УП) сказано "невстановлену особу з керівництва України", вони планують вписати "Порошенко". І ще з вересня було зрозуміло, що їхнє стратегічне завдання – щоб у підозрі написати поруч прізвища Медведчук та Порошенко. Ми це знали і були до цього цілком готові", – розповів один з адвокатів Порошенка Ілля Новіков. 

Однак, непідготовлених обивателів така підозра "під ялинку" відверто дезорієнтувала. Перша реакція лідерів думок і ЗМІ показала, що є великий запит на осмислення того, що відбулось, з чого все почалось і що власне інкримінують Петру Порошенку.

"Українська правда" спробувала дати відповіді на ці питання і вперше публікує повний текст підозри Порошенку. 

Підозра Порошенку. Повний текст

Події, що об’єднали Порошенка та Медведчука в одній справі, відбулися ще в 2014-2015 роках. І стосувались вони постачання вугілля з окупованої Донеччини та Луганщини під видом антрациту з Південно-Африканської республіки.

Ініціатором схеми СБУ вважає неназваних "високопосадовців РФ", метою яких було шкідництво Україні. План полягав у створенні "штучного дефіциту вугілля" та організації поставок з ОРДЛО, які мали би допомогти самопроголошеним "республікам".

За версією слідства, помічник російського президента Владислав Сурков і заступник керівника тамтешнього уряду Дмитро Козак залучили до співпраці проросійського Віктора Медведчука.

Він, у свою чергу, домовився з Петром Порошенком. Як і коли саме – слідство "не встановило". Так вони стали співорганізаторами схеми постачання вугілля.

Як пише СБУ, Порошенко "пристав на пропозицію Медведчука" заради "власних політичних інтересів". Мовляв, загострення у відносинах з росіянами і зрив опалювального сезону могли загрожувати п’ятому президенту падінням рейтингів і рівня довіри. А він хотів цьому запобігти.

Роль Медведчука описується як комунікація та обмін інформацією між співучасниками, зокрема, російським керівництвом. А роль Порошенка, за твердженням слідства, полягала в узгодженні і законспірованій координації дій, управлінських і кадрових питаннях, адміністративному впливі.

Медведчук згодом долучив до схеми Сергія Кузяру, колишнього радника міністра екології Едуарда Ставицького, що був близький до "Сім’ї" Януковича. Кузярі доручили безпосередньо вести перемовини з бойовиками, підбирати підприємства-постачальники, домовлятись про поставки, контролювати їх та організовувати оплату.

Задля поставок з ОРДЛО були зірвані контракти з Південно-Африканською Республікою. За іронією долі, відправною точкою у схемі стало засідання Ради нацбезпеки і оборони, яку наразі активно використовує ЗеКоманда для війни з олігархами, контрабандистами та, власне Медведчуком.

На початку листопада 2014 року Порошенко скликав РНБО, на якій вимагав припинити імпорт з ПАР і перевірити постачальників. 

Того ж дня, коли відбулось засідання РНБО, Міністерство внутрішніх справ, очолюване Арсеном Аваковим, і Генпрокуратура під керівництвом Віталія Яреми почали розслідування проти керівника "Укрінтеренерго" Володимира Зіневича. Йшлося про нібито сумнівну якість африканського вугілля та завищені ціни. За півтора роки ця справа "вмерла": її просто закрили.

Однак у 2014 вона зробила своє: постачальник з ПАР відмовився працювати з Україною. Служба безпеки пише, що до сфабрикованої справи було причетне саме МВС і ГПУ. Водночас, сама СБУ теж могла брати участь: вона, згідно з публічними судовими рішеннями, надавала дані про місце проживання фігурантів.

Пізніше Порошенко публічно, виступаючи перед пресою, критикував африканські "вугільні угоди" та говорив про можливість співпраці з Росією в питаннях донецького та луганського антрациту.

Під кінець листопада 2014 почався наступний етап – організація закупівель в ОРДЛО. Тоді Порошенко, за твердженням СБУ, тиснув на співробітників Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Нацбанку, керівництво "Центренерго".

Імена цих співробітників у підозрі не зазначені, але слідство наголошує на ролі тодішнього міністра енергетики Юрія Продана. Він був креатурою Юлії Тимошенко і блокував прямі оплати бойовикам.

Уже в грудні був сформований уряд, в якому Продан втратив посаду, а його місце посів Володимир Демчишин з оточення Порошенка. Він, за версією слідства, погодився співпрацювати з окупованими шахтами.

 

ДЖЕРЕЛО: SSU.GOV.UA

Партнерами з іншого боку лінії розмежування були державні "Шахта імені К.І. Кисельова" та "Луганськвугілля", на які вказали терористи. Щоб приховати злочин, шахти перереєстрували за фіктивними адресами в Києві. Цим процесом, як й іншими організаційними питаннями, наприклад, оформленням рахунків, займався Кузяра. 

Допомагав йому Демчишин, який, за даними СБУ, проконтролював зміну керівництва одного з підприємств на ставленника бойовиків. Представникам шахт також гарантували безпеку від затримання. А їхньому вантажу забезпечили дозвіл на вивезення з ОРДЛО на підконтрольні території. Для цього міністр енергетики звернувся до Антитерористичного центру СБУ та Державної фіскальної служби.

У кінці грудня 2014 та на початку січня 2015 року шахтам заплатили кількома траншами загалом 30 мільйонів гривень тобто близько 1,9 млн доларів за тодішні курсом. Ці гроші були передані готівкою як передоплата. Лише після цього бойовики почали завантажувати вугілля.

За пів місяця обидві шахти підписали з "Центренерго" договорів на 1,6 млрд гривень кожна, що дорівнювало близько 100,25 млн доларів. Загалом за 2015 рік, за підрахунками слідства, підприємства з окупованих територій отримали не менше 205,391 млн гривень (майже 13 млн доларів) державних коштів із запланованих більше 3,168 млрд (понад 200 млн доларів).

Ці гроші перевели на рахунки низки фіктивних фірм та зняли готівкою. Як саме – у підозрі не уточнюється. Водночас, згідно з публічними судовими рішеннями, слідство встановило, що це зробив чоловік на ім’я "Дмитро". 

Про докази слідства наразі відомо мало. Публічно СБУ заявила, що спирається на такі основні матеріали: стенограму засідання РНБО, з якого почалась ця історія, прослушку розмов Медведчука та Кузяри з бойовиками та російськими чиновниками, покази неназваних свідків "про особисте втручання Порошенка" в скасування та налагодження поставок, висновки експертизи, що підтверджує шкоду нацбезпеці.

 

ДЖЕРЕЛО: SSU.GOV.UA

У відкритому доступі можна знайти згадку про одну з експертиз, датовану ще жовтнем 2015 року, яка встановила, що перерахування коштів на рахунок "Луганськвугілля" нанесло державі збитків на 16 мільйонів гривень.

Наразі СБУ також називає серед доказів "передачу готівки до "Л/ДНР". Однак як саме це підтверджується, не розповідає. 

Підозра Порошенку. Контекст: енергетична криза 2014-го, відродження Медведчука

Грудень 2014 року. Україна переживає може найважчу кризу в економіці та енергетиці за всі роки Незалежності.

Після окупації Криму та частини Донбасу Росією, Київ намагається, але не може стабілізувати роботу енергетичної системи: понад 80 державних і приватних шахт опинились на захопленій бойовиками частині Донецької та Луганської областей.

Але головне не кількість шахт, а те, яке вугілля на них видобувалося. Річ у тім, що українська теплова генерація заточена на антрацитне вугілля, і якраз більшість шахт, які видобувають саме цей вид палива, опинились в руках так званих "Л/ДНР".

Відсутність потрібних запасів вугілля на теплових електростанціях означала розбалансування енергосистеми, наслідком чого стали перші за багато років віялові відключення електроенергії у грудні 2014-го.

Тодішній прем’єр Арсеній Яценюк відверто заявляв, що якщо вдарять морози, то відключення стануть масовими і торкнуться не тільки промисловості, але й населення. 

Виходів із цієї кризи було кілька: імпорт вугілля з інших країн, ввезення його з Росії чи з окупованих територій, або прямий імпорт електроенергії з країни-агресора. Усі варіанти не дуже.

Спершу Україна спробувала закупити потрібні обсяги вугілля в ПАР. Але після приходу перших човнів з африканським паливом розгорівся скандал через його якість, який переріс в кримінальну справу проти керівника "Укрінтеренерго" Володимира Зіневича

Як говорили тоді джерела УП, насправді ПАРівський контракт могли збити, бо знайшлись інші компанії з орбіти тодішньої влади: дві компанії близького до Петра Порошенка олігарха Костянтина Григоришина та радника колишнього міністра енергетики часів Януковича Сергія Кузяри. Правда, старий контракт розірвали, а нові так і не підписали.

Після цього у влади не лишалось інших опцій, як перейти до переговорів з Росією. Але Москва одразу відмовилась імпортувати в Україну вугілля. 

У Києві заговорили про прямий імпорт електроенергії з РФ. 

Він став можливий після призначення міністром енергетики креатури президента Порошенка Володимира Демчишина. В середині грудня 2014-го раптом виник і нікому не відомий потенційний імпортер – кіпрський офшор Perlisio Limited. За ним, як стало відомо УП, стояв усе той же друг Порошенка олігарх Григоришин. 

Президент Порошенко не хотів робити ДТЕК Ріната Ахметова імпортером електроенергії з РФ, бо у донецького олігарха і так був занадто великий вплив на енергоринку.

Але і ця історія не вигоріла: після того, як ЗМІ опублікували деталі домовленостей, влада дала задню у цій схемі, домовившись про поставки на державну компанію.

Проте спроби збагачення на енергетичних проблемах не припинились із закінченням опалювального сезону. Після певних підготувань почала реалізовуватись нова схема, де так само були залучені люди з оточення тодішнього президента Порошенка, – поставки вугілля з окупованих територій. 

Частина із нього ввозилась в Україну під виглядом південно-африканського, частина – через контракти компаній з підконтрольних територій із компаніями на тимчасово окупованих землях.

Усі ці історії об’єднувало кілька важливих деталей. 

У більшості з них були задіяні люди з орбіти тодішнього президента Петра Порошенка. Загалом це не дивно, адже саме на ньому тоді великою мірою лежала відповідальність за країну.

Іншим спільним знаменником, до якого зводились згадані енергетичні ініціативи, була персона колишнього глави Адміністрації Леоніда Кучми Віктора Медведчука. Станом на 2014 рік широкий загал інколи згадував його більшою мірою як чоловіка ведучої популярного шоу Оксани Марченко та зрідка як #кумапутіна.

Але з приходом до влади Петра Порошенка усіма забутий політик минулих років почав своє переродження. Легалізація Медведчука відбулась через призначення його у Тристоронню контактну групу у Мінську як відповідального за обмін полоненими.

Але його тіньова роль – енергетичного переговорника з Кремлем і окупованими територіями – була може навіть більш важливою. 

Є певний злий символізм, що після втрати влади проблеми Петра Порошенка переросли у щось серйозне якраз після падіння відродженого за його допомоги медійно-політичного колоса Віктора Медведчука.

Якір Медведчука: хронологія переслідування Порошенка 

Події, які поєднали в одній справі Порошенка і Медведчука, стали публічними на початку 2016 року після розслідування "Української правди". Ще тоді УП виявила, що на цей імпорт з ПАР йшло те саме вугілля з окупованих шахт в ОРДЛО, а задіяне в цій схемі було оточення Медведчука. Тоді журналісти описали і шлях, який пройшло вугілля.

Служба безпеки почала розслідування того ж 2016-го, за 7 місяців після виходу матеріалу УП. Однак офіційне розслідування довго покривалось пилом. Судячи з публічного судового реєстру, воно активізувалось лише після зміни влади, в серпні 2019 року.

Перший дзвоник про те, що Порошенко може отримати неприємності, прозвучав у ніч з 2 на 3 лютого цього року. Тоді РНБО зробила, здавалося б неможливе: ввела санкції проти правої руки Віктора Медведчука Тараса Козака. 

Тоді джерела УП називали причинами введення цих санкцій дані про співпрацю його бізнесів із окупантами на Донеччині. Серед іншого йшлося про схеми постачання вугілля та інших товарів. Однак, Козак був лише офіційним власником цих бізнесів, фактичним же їх власником вважався Медведчук. Через це 19 лютого 2021 року РНБО ввела санкції вже проти кума Путіна та його дружини Оксани Марченко. 

Завдяки блокуванню каналів 112, NewsOne та ZIK до середини весни суспільство почало забувати про існування Медведчука. 

Саме навесні і з’явився цикл розслідувань команди Bihus.info, які опублікували багато годин "прослушки" Медведчука із керівництвом РФ та представниками терористичних організацій. Наприклад, у своїх телефонних розмовах кум Путіна без зайвого сумління обговорював з тодішнім замглави російського уряду Дмитром Козаком, віцепрем’єром РФ Олександром Новаком та колишнім помічником Путіна Владиславом Сурковим питання купівлі вугілля, газу, електроенергії та іншого. 

Голосу Порошенка на самих записах немає, але у своїх розмовах голос Медведчука посилається на різні домовленості з "главним" і хвалиться, що мав можливість зустрічатися з тодішнім президентом навіть вночі. 

Власне, із тих розмов стало зрозуміло, що Порошенко не міг не знати про деталі яскравих переговорів Медведчука з посіпаками Путіна. 

Це твердження категорично спростовували у "Європейській солідарності", а адвокати Порошенка навіть звинуватили редакцію Bihus.info у співпраці з Офісом президента.

Вже у вересні Офіс генерального прокурора почав висувати підозри у державній зраді. Першим під удар потрапив Сергій Кузяра. За версією слідства, Кузяра створював умови для укладання державними підприємствами України прямих контрактів з терористичними організаціями "ЛНР" та "ДНР".

Наступним свою підозру у держзраді отримав Медведчук. Слідство звинуватило кума Путіна в організації схеми для постачання вугілля з тимчасово окупованих територій на державні підприємства України.

Після цього стало вже очевидним, що правоохоронці невпинно рухаються до підозри Порошенку. В жовтні голова Служби безпеки Іван Баканов прямим текстом заявив, що його підлеглі вивчають можливу причетність до справи Медведчука лідера "Європейської солідарності" та колишньої голови НБУ Валерії Гонтаревої. 

На підтвердження слів Баканова генеральний прокурор Ірина Венедиктова написала для "Української правди" велику колонку, де розписала, що слідство і прокурори мають дані, про те, що керівництво адміністрації Порошенка видавало доручення офіційним посадовцям щодо організації незаконної схеми постачання вугілля з "ДНР" та "ЛНР". 

Як наслідок, у листопаді СБУ та ДБР оголосили підозру в сприянні терористам ексміністру енергетики Володимиру Демчишину. 

Останнім попередженням для п’ятого президента став пост колишнього заступника генпрокурора Віктора Трепака на початку грудня. 

"За моєю інформацією, найближчим часом Петру Порошенку може бути пред’явлена нова підозра у справі, яка пов’язана з торгівлею вугіллям з окупованої росіянами території України у період його президенства. Підготовлений офісом генерального прокурора проект такої підозри наразі вивчається в Офісі президента. Вирішується, наскільки доцільною є реалізація такої підозри саме зараз і як це вплине на електоральні настрої суспільства", – написав Трепак у своєму Facebook. 

Колишній замгенпрокурора був правий. Вже 17 грудня слідчі ДБР приїхали під стіни Верховної Ради і намагалися впіймати Петра Олексійовича поруч його Mercedes, аби вручити йому повістку про черговий допит. Однак, у той день Порошенко був невловимий: нервово сів в автомобіль та чистим російським матом поганяв водія. Згодом лідер "ЄС" полетів у Туреччину на зустріч з патріархом Варфоломієм.

20 грудня, не чекаючи повернення Порошенка, представники прокуратури приїхали до нього додому та засунули у щілину хвіртки текст підписаної підозри з повісткою про допит на 23 грудня.

*** 

Для Порошенка, як для політика, наразі є лише один правильний вихід із ситуації, що склалася. 

Якщо експрезидент бачить своє майбутнє в активній політиці, він змушений якнайшвидше повертатися в Україну і публічно захищатися особисто.

Надто емоційна втеча від слідчих ДБР минулої п’ятниці суттєво б’є по його іміджу "безстрашного гетьмана". Так само проти Петра Олексійовича грає відсутність його особистої реакції на підозру.  За весь день Петро Олексійович навіть не з’явився онлайн в жодному месенджері.

Наразі досить складно прогнозувати, як підозра про держзраду Порошенку відобразиться на електоральних настроях. 

Можливо, вона завдасть суттєвого удару по рейтингу "Європейської солідарності". А можливо навпаки виведе політичну силу у лідери, адже як кажуть політтехнологи: "українці люблять ображених". 

Однак, українці точно не пробачають боягузтва.

Соня Лукашова, Роман Романюк, Роман Кравець УП